20 листопада 2020 року у фойє держархіву м. Ужгород та читальному залі м. Берегово відкрились виставки, присвячені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Інформація

 про виставку, присвячену вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

20 листопада 2020 року у фойє держархіву м. Ужгород та читальному залі м. Берегово відкрились виставки, присвячені вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

У процесі підготовки до виставки співробітниками архіву виявлені документи, які відносяться до подій Голодомору 1932-1933 років.

«ГАЗЕТНА ПЕРІОДИКА ЗАКАРПАТТЯ ПРО ГОЛОД 1932-1933 РОКІВ  В СРСР ТА НА УКРАЇНІ.»

(по матеріалам газет, які видавались і мм. Мукачево та Ужгород на початку 1930 років.)

Трагічні події 1932-1933 років в СРСР та на Україні знайшли відображення в газетній періодиці «Підкарпатської Русі» на початку 1930 років. Більша частина газет того часу входить сьогодні в бібліотечний фонд Державного архіву Закарпатської області. Ми виділили газети, найбільш впливових на той час на Закарпатті політичних партій. Мова статей залишена без змін.

Незалежна газета «Карпаторусский голос», яка видавалася в м. Ужгороді, помістила декілька газетних заміток, присвячених голоду 1932-1933 років на Україні та в СРСР. В замітці «Провал хлебозаготовок» говорилось: Передова стаття «Известий» (17.09.1932 р.) открыто признает, что хлебозаготовки в нынешнем году  в целом и, в частности, по решающему колхозному сектору, на протяжении первых двух месяцев хлебозаготовительной кампании идут на более низком уровне, чем в прошлом году. За эти два месяца заготовлено только двух третей того, что было заготовлено за июль и август 1931 года”.

(“Карпаторусский голос” – 1932 р. 24 вересня № 101, арк. 32).

В газетній замітці тої же газети під назвою «Россия – земля без хлеба» з посланням на офіційні радянські джерела, повідомлялось про «продовольчу кризу» в СРСР. «Продовольственный кризис в СССР в настоящем году несравненно сильнее, чем осенью прошлого года, хотя осень есть время уборки урожая и появления на рынке нового хлеба.” В замітці говорилось також про «незадовільний осінній посів зернових». На 20.09. 1932 року в цілому було засіяно по офіційним даним 20979000 га, що складало 51.2 % плану осіннього посіву. Що ж стосувалося України, то в замітці вказувалося на «прямо катастрофічне запізнення посіву на Україні, де було засіяно цієї осені на 3 млн. гектарів менше ніж в минулому році. В замітці робилися висновки про те, що «це дійсна загроза для наступного року, для наступного врожаю, тому що навряд чи вдасться замістити недостачу осіннього посіву весняним». З цим також пов’язували і обмеження відносно видачі у позику насіння колгоспам.

(“Карпаторусский голос” – 1932 р. 08 жовтня № 111, арк. 50).

В газеті «Земледельческая политика» (офіційний орган республікансько-землеробської партії), яка виходила в м. Мукачево, публікувались статті, які намагались з’ясувати причини голоду в СРСР та на Україні. Так, в опублікованій без підпису статті «Развал русского земледелия» основною причиною продовольчої кризи в СРСР, на думку її авторів, являлась політика колективізації. Ріст колективних господарств , автори посилаючись на ризьку емігрантську газету «Последние новости», пояснили тим, що «ужасная беда до которой привел русского земледельца советский режим, принуждение селян для вступления до коллективных господарств, потому, что существование индивидуальных господарств, на которые советская власть накладывает непомерную тяжесть порций и разных обложений, стало просто невозможным. Обнищавшие земледельцы надеются, что в колхозах найдут хотя минимум пропитания для себя, когда этого не могут сделать в своем индивидуальном хозяйстве… Бой, веденый против индивидуальных господарств, способствовал тому, что земледельцы уменьшили не только посевную площадь, но также и свой капитал, что можно видеть например из уменьшения числа скота, лошадей и т.д.»

 Висновок авторів статті  полягає в тому, що радянська влада своєю землеробською політикою цілком знищила приватного землеробського виробника, чим погрожує всьому народу і цілій державі.

(“Земледельческая политика” – 1930 р. 03 січня № 1, арк. 5).

Особливо різким тоном, при висвітленні подій 1932-1933 років на Україні, відрізнялися публікації офіційного друкованого органу найбільш впливової на Закарпатті в 20-х -30-х роках минулого століття «Соціал-Демократичної партії Підкарпатської Русі» газети «Вперед», яка видавалась в м. Ужгороді.

Інформація про події на Україні публікувалась під рубрикою «Ріжні вісті».

В березні 1933 року під цією  рубрикою були надруковані дві замітки. Перша називалась: «Большевицька пімста на селянах». В ній говорилось наступне : «Забезпечуючи себе перед голодовою смертю українське селянство, не хоче дати всього свойого хліба московській владі, зате вона вже виселила велку скількість кубанського селянства на північ у глибину Росії. Те саме роблять большевики зі селянством на всій Україні. З Полтавщини вислали біля 1000 родин на Сибір, а з усієї України до 20000 тих, що не хотіли здавати всього хліба владі. Виселенці не мають ані одягів, ані харчів. Є це крайні нуждарі.  Коли оден такий транспорт приїхав до Курська в вагоні знайдено 6 замерзлих людей.Одночасно гуляють по Україні московські військові відділи, нагадуючи собою гетманські карні загони. Вони жорстоко розправляються зі селянами, які не виконують плану хлібозаготівлі.»

Друга замітка: «Голодові заворушення на Великій Україні» починалися словами про те, що « На Великій Україні запанував лютий Цар-Голод. Уже втретє навіщує він за большевицького царства українські народні маси. Голод панує також на Кавказі і Донщині. Хліба не можна дістати, хіба за великі гроші. Залізниці  переповнені людьми, що їдуть у всі сторони за харчами. В великих містах як Одеса, Київ, Харків. Повстають голодові заворушення, які давить большевицька поліція. Потягів з харчами сильно пильнує поліція, щоби населення їх не розграбувало.

(“Вперед” – 1933 р. 01 березня  № 5 , арк. 162 зв.).

           У вересні 1933 року в тій же рубриці було надруковано дві замітки про голод на Україні. «Україна вимирає» – так називалась одна з них. «Жахливі вісті, – говорилось в ній, – йдуть з України. Московські комуністи рішили винищити українців  голодом. Вони забирають увесь хліб від селян і цим женуть їх на голодаву смерть. В однім Калинівськім районі смерть від голоду спустошила:… В Немирівці було у 1932 році 700 мешканців, тепер залишилось 1-5 родин, Куманівка мала 3000, залишилось 1900 і так без кінця. Найбільше вмирає дітей до 14 літ, до 80% гинуть мужчини, найбільш витривалі жінки…»

В «Проголошенні» (в тій же рубриці» повідомлялось про те, що  українськими соціал-демократами та Радикально-соціалістичною партією було прийнято звернення до соціалістичного світу, в якому вони протестують проти терору та виморювання голодом трудової людності України».

(“Вперед” – 1933 р. 01 вересня  № 17, арк. 184 зв.).

В цьому ж номері газети «Вперед» була вміщена стаття під заголовком «З країни смерті і сліз». В статті розповідалось про перебування двох чехословацьких робітників в СРСР (прізвища робітників не називались), Вони, бувші члени КПЧ, побували в червні 1933 року в СРСР. Про свої враження від поїздки, робітники розповіли в Соціалістичному клубі в Празі. В своїх виступах вони говорили про те, що «все робітництво на Україні знеможене, що не робітник, то – тільки шкіра і кістка…

В Україні всі продукти до останнього шматка вивозяться до Москви і Ленінграда (хліб, масло, сало)…

Не ліпше на селах. Творіння колгоспів – примусове. Праця в колгоспах від сходу сонця до ночі. Голод селянство жене його на крадіж збіжжя…

Доповідач зазначає, – пише автор статті, – що в одній Київській області охоплено голодом 5000000 населення. У Києві цілі хмари дітей жебрають на головних вулицях… І це все там де нібито здійснюється соціалізм». Автор статті приводить і робить висновок доповідачів про те, «що не диктатура пролетаріату панує сьогодні в СРСР, але диктатура над пролетаріатом комуністичного фашизму, де ніхто вже не сміється, ніхто не співає… Це пекло, «дім божевільних», передає автор статті слова доповідачів.

(“Вперед” – 1933 р. 01 вересня  № 17, арк. 183 зв.).

Відгуком на трагічні події 1932-1933 років була публікація в газеті «Свобода» (офіційний орган християнсько-народної партії Підкарпатської Русі»), яка виходила  в Ужгороді в 20-30 роки минулого століття.

Газета під рубрикою «Що чувати в світі?» помістила замітку: «Безпримірне горе українського народу в комуністичнім раю» наступного змісту: «Інтернаціонал Нюс Сервіс» доносить: «Катастрофа голоду на Україні приймає страшні розміри. Пограбоване до решти населення розпочало масову мандрівку. Хто не бачив цього на власні очі, той не може собі уявити всього жаху безмірного горя українського народу. Сотні тисяч, ба мільйони обдертих українських селян рушили зі своїх сіл і йдуть самі не знаючи куди. З мішками на плечах, в котрих міститься все їх майно, йдуть ті маси днями й ночами по степам України. Залиті ними всі шляхи, всі залізні дороги, всі степи… Люди сідають в поїзди без огляду на те, куди вони їдуть. Ті мандри мас, що шукають хліба, змінили цілковито вигляд країни. Спустошені цілі села. Інші знов переповнені. Німецька колонія Ейгенфельд зовсім опустіла. Тільки пси в ній виють. Колективи (колгоспи) показали себе повним фіаско.Багато селян втікає з колективних господарств, бо їм у них гірше, ніж було.»

(“Свобода” – 1932 р. 23 червня  № 25, арк. 154).

Організатори виставки висловлюють надію, що ці документи зацікавлять  широке коло відвідувачів архіву.