Закарпатські втікачі в СРСР. 1939-1941

Опубліковано

Збірник архівних документів і матеріалів / Упорядкування, від упорядників та покажчик О. Д. Довганича, О. М. Корсуна; передмова М. А. Поповича. – Ужгород: ВАТ “Видавництво “Закарпаття”, 2008. – 416 с.

ББК 63.3 (4УКР)624.01
З 18
УДК 9(477.87)
ISBN 966-347-052-6

© Омелян Довганич, Олексій Корсун, упорядкування, від упорядників та покажчик, 2008

© Михайло Попович, передмова, 2008

© Микола Дом?ян, художнє оформлення, 2008

За нелегальний перехід радянського кордону закарпатських втікачів в СРСР засуджували на три і більше років ув?язнення. Покару вони відбували в таборах ГУЛАГу, розташованих на півночі європейської частини, Далекому Сході і у Сибіру колишнього Радянського Союзу. Після амністії у листопаді 1942 року за клопотанням уряду Чехословаччини як громадяни цієї країни придатні до військової служби вступали в чехословацьку військову частину, що формувалася в Бузулуці Оренбурзької області Російської Федерації, і в складі Червоної армії пройшли з боями від Соколова на Харківщині до Праги, беручи участь в операціях з визволення України і Чехословаччини. Багато з них після війни залишилися в чехословацькій армії на командних посадах і виросли до старших офіцерів і генералів. Але амністія лише частково вирішувала справу закарпатських втікачів. Жінки, крім тих не багатьох, що теж стали воїнами згаданої військової частини, діти, представники неслов?янських національностей – євреї, угорці, румуни, німці, особи, непридатні до військової служби, підозрювані органами НКВС у шпигунстві та у причетності до антирадянських націоналістичних організацій – надалі залишалися в таборах аж до 1947 року. Доля багатьох дітей невідома і донині. Збірник архівних документів і матеріалів про закарпатських втікачів в СРСР у 1939-1941 роках друкується вперше.