Виставка архівних документів угорського історика Андраша Комаромі

Андраш Комаромі народився 18 листопада 1861 року в с. Петерфолва Севлюського округу Угочанської жупи в заможній родині дрібного дворянина. На протязі декількох століть представники цієї родини займали посади службовців Угочанського комітатського управління, були землевласниками. Після закінчення початкової школи Андраш Комароиі навчався у Марамороській реформатській гімназії. В 1880 році він поступив у Будапештський університет. Під час навчання працював архіваріусом в Угорському Національному музеї, а пізніше – в університетській бібліотеці. В 1887 році, після закінчення університету отримує диплом доктора філософії і поступає до Державного Угорського архіву на посаду службовця.

В 1887 році він обирається членом Угорського товариства геральдики та генеалогії, а в 1889 році – членом Угорського історичного товариства.

10 травня 1895 року А. Комаромі стає членом Угорської Академії наук, де він працював разом з видатними вченими свого часу. 30 липня 1912 року його призначають на посаду загальнодержавного віце-архіваріуса. На цій посаді він пропрацював до виходу на пенсію в 1921 році.

Цариною наукових досліджень А. Комаромі була історія Угорщини XYI – XYII ст. Успіху його наукової діяльності сприяло те, що під час навчання в університеті він займався джерелознавством, використовуючи різноманітний документальний матеріал Державного Угорського архіву. Більш за все його цікавили дослідження генеалогічного характеру. Зокрема, він провів велику роботу з історії дворянства своєї рідної Угочанської жупи. Результати своїх досліджень А. Комаромі публікував у спеціальних професійних журналах. В 1899 році він почав видавати науково-генеалогічний журнал „Нодь Іван”, а пізніше, понад 10 років, редагував відомий в угорській історіографії журнал „Історична збірка”, в якому публікувалися історичні джерела. Крім того, велика кількість історичних джерел, яка була виявлена А. Комаромі, публікувалася в спеціальних історичних Журналах „Турул” і „Століття”. Як вчений, А. Комаромі завжди ставив перед собою складні завдання: планував написати історії Трансільванії, історію гайдуків Угорщини.

За дорученням Угочанського комітатського управління, він взявся за написання монографії „Історія Угочанської жупи”, яку спочатку збирався видати в 1896 році, з нагоди святкування тисячоліття Угорської держави, однак через певні труднощі свій задум здійснити не зміг. В той же самий час Андраш Комаромі продовжував дослідницьку роботу в Державному архіві Угорщини, серед документів архіву він особливо цікавився дворянськими справими.

З документів, що представлені на виставці та висвітлюють діяльність А. Комаромі, необхідно відмітити наступні:

– перелік мешканців села Петерфалва Угочанської жупи, в якому згадуються представники дворянської родини А. Комаромі;

– список виборців до Угорського парламенту села Петерфолва Угочанської жупи, в якому згадується батько Андраша Комаромі – Комаромі Петер;

– лист Комаромі Андраша до нотаря Уйгелі Едена про написання монографії «Історія Угочанської жупи» та про пошук коштів для проведеня цієї роботи;

– лист Комаромі Андраша до нотаря Уйгелі Едена про заклюячення х жупою договору щодо написання монографії «Історія Угочанської жупи», про гонорар та про об’їзд жупи.

– лист Комаромі Андраша до піджупана Угочанської жупи Сентіпалі Іштвана про заключення договору щодо написання монографії „Історія Угочанської жупи”;

– текст договору, укладеного між Комаромі Андрашем і представником Угочанської жупи щодо написання монографії „Історія Угочанської жупи”;

– лист Комаромі Андраша до піджупана Угочанської жупи Сентіпалі Іштвана про труднощі, які виникли під час написання монографії „Історія Угочанської жупи” та про продовження терміну написання цього твору;

– лист Комаромі Андраша до піджупана Угочанської жупи Бечкі Еміла про написання монографії „Історія Угочанської жупи”;

Організатори виставки сподіваються, що її документи можуть зацікавити перш за все тих спеціалістів, які займаються історією архівної справи в Угорщині і угорською історіографією кінця ХIХ – першої половини ХХ століття.