Архівні документи — це наша історія

Газета ДРУЖБА від 07.04.2011 р. № 40

Без архівних документів немає історії, без історії немає держави і від нас залежить те, що ми залишимо нашим нащадкам про наше історичне минуле.

На сучасному етапі побудови Незалежної Української держави, коли набуває нового змісту історична пам’ять нашого народу, спостерігається значне зростання інтересів науковців і громадськості до архівних документів.

Днями відзначили ювілейну дату 65 років від створення Тячівського державного районного архіву.

Хочеться поділитись деякими спогадами про діяльність цієї установи.

Для зберігання документів було виділено підвальне приміщення. Умови праці були досить погані. Приймалися документи за період з 1875 по 1943 роки в розсипі на кілограми, потім їх передавали в архів.

В серпня 1956 року мене було на посаду завідуючої держархівом, де я пропрацювала до грудня 1997 року. Паралельно поступила на заочне відділення Московського історико-архівного інституту де отримала диплом історика-архівіста у 1962 році.

Перш за все, порушувала питання про надання іншого приміщення для кращого зберігання документів. Домоглася того, що у 1960 році перенесено сховище у нове приміщення, але те ж у підвалі. Прикро, що не всі керівники, які курирували архів не надавали належної уваги умовам зберігання , що привело до втрати частини документів під час паводку 13 травня 1970 року. Це трапилося в обід. Люди бігли по вулиці, а вода хлинула за ними. Прорвало дамбу. І я залишивши сина, маму і сестру, а жили ми по вулиці Партизанській (біля дамби), побігла на роботу, бігла, а вода вже була мені по коліно. Уже біля кладовища по вул. Жовтневій вище і води поки, що не було. Так я змогла добратися до роботи.

Підвал де знаходилося архівосховище заливало водою. Тільки завдячуючи працівникам статистичного управління, сільського господарства, загального відділу і людям, які рятувалися від повені у будівлі райвикон-кому, документи були винесені на верх і розміщені в кабінетах і коридорах. З 21 тисячі справ втрачено тільки 283. Сховище було повністю затоплено, стелажі під натиском води розвалилися. Після паводку воду відкачували пожежники, до половини сховища залишилося намулу. Роботи не початий край. На допомогу прийшли працівники з колгоспів та організацій району. Щодня працювало близько 10 чоловік. Було висушено приміщення, зроблено ремонт та встановлено нові стелажі.

Для відновлення життєдіяльності архіву, після цих жахливих подій, на допомогу прийшли колеги з інших архівів та обласного архіву. Так було проведено систематизацію документів по фондах, по роках і за описами. І розкладено їх на полиці.

Питання про покращення умов зберігання архівних документів стояло весь час і тільки у 1983 році було виділено приміщення на другому поверсі колишнього райвиконкому. Виготовлено металеві стелажі, придбано картонні коробки для зберігання документів, друкарські машинки, встановлена пожежно-охоронна сигналізація. Документи поступово перенесені в нове приміщення, зроблено експертизу цінності та перевірку їх наявності. Багато праці приклала до цього ентузіаст архівної справи, архівіст районного архіву Емілія Пилипівна Галущак.

М. Семчук
пенсіонер, колишня завідуюча архівом.