Видання

Книга скорботи України. Закарпатська область. 6 том.Закарпатські втікачі в СРСР. 1939-1941: Збірник архівних документів і матеріалівВідлуння жахливої трагедії (До 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні: Збірка статей, опублікованих у газетах 30-х років ХХ ст. в Підкарпатській Русі) / Упорядкув. М. В. Делеган, С. А. Вискварко. - Ужгород: ВАТ Мукачівська греко-католицька єпархіяІсторія Мукачівського замкуМонич Олександр, диякон. Заневський монастир в Полонинах: нариси з історії Угольського та Углянського монастирів Мараморошська святиня: нариси з історії Грушівського монастиря Карпатська Україна (1938-1939). Збірник архівних документів і матеріалівІсторія державної служби в Україні.Перелік фондів Державного архіву Закарпатської областіІсторія МукачеваАрхівні установи ЗакарпаттяКолективізація в ЗакарпаттіПерелік фондів та описівПамятники А.С.ПушкинуЗакарпатські Угорці і НімціМукачівська Греко-Католицька ЄпархіяЗакарпатські втікачі в СРСРІсторична символіка поселень Мукачівського районуДержавний архів Закарпатської області. Рекламно-інформаційний проспектЦерква Святого Миколая міста Сату-Маре-Мінтіу: історія та сучасністьШугаї: Історія веховинського села КолочаваРелігія: Історія верховинського села Колочава.Анотований реєстр описів фондів. МихайлоДелеган - Олена Куташі.ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА
КАТАЛОГ ВИСТАВКИ
ДОКУМЕНТІВ ТА ФОТОГРАФІЇ

Посилання

www.president.gov.ua
www.rada.gov.ua
www.kmu.gov.ua
derzkomarhiv
www.nads.gov.ua
www.zakarpat-rada.gov.ua
www.carpathia.gov.ua
nazk.gov.ua

До Дня працівників архівних установ України.

Історія становлення архівної системи нашого краю пов’язана з діяльністю комітатських архівів, які з ХІV-ХVІ ст. були місцем зберігання актових та розпорядчих документів вищих органів влади колишнього Угорського королівства, у складі якого перебувало і наше Закарпаття, організаційно-розпорядчої документації наджупанів та піджупанів, судового діловодства, протоколів комітатських зборів, документів релігійного характеру, метричних книг і таке інше. Більша частина звітів архіваріусів, архівних регістраторів комітатських архівів відноситься до ХVІІІ-ХІХ ст.

Як уже зазначалося наш край тривалий час входив до складу Угорського королівства, в зв`язку з цим була утворена комітатська адміністративна система.

Що ж стосувалось загального керування роботою комітатських архівів, то його здійснювала в той час Вища рада Угорського королівського намісництва в Пожоні (Братиславі), а пізніше в Буді.

Крім того, в комітатських архівах того часу були документи, які складали, якщо можна так сказати, систему довідкового апарату. До них відносились предметні і алфавітні покажчики до протоколів комітатських зборів і до судових протоколів, які зберігалися окремо.

Із зазначеного можна зробити висновок, що звіти архівних службовців ХVIII – початку ХІХ ст., які зберігаються у фондах Державного архіву Закарпатської області, є унікальним джерелом з історії архівної справи краю. Ці документи ще чекають своїх дослідників.

Заснування стаціонарних жупних архівів у Закарпатті пов’язане із спорудженням адміністративних будинків. У 1733 році австрійська влада схвалила закон про спорудження адміністративних будинків жуп. У цих спорудах узаконювалося в обов’язковому порядку виділення приміщень для розміщення та зберігання документів, що збиралися в процесі діяльності жупних органів управління. Тут перебували на зберіганні протоколи жупних зборів, листи громадян, скарги та інше поточне діловодство.

Хранителем і упорядником документів у комітатських архівах був старший нотар, він завідував і комітатською печаткою. Архівні документи у фасцикулах розмішували у спеціально відведених кімнатах. Матеріали комітатських архівів використовували не лише для наведення довідок, але й в наукових цілях.

Через територіальні зміни, воєнні конфлікти та часті передачі документів, їм було завдано чимало шкоди: одні з них були назавжди втрачені, а інші – пошкоджені. В таких умовах формувався архів Угочанської та інших жуп краю.

До розвитку архівної справи в Закарпатті у різні історичні періоди доклали зусиль чимало фахівців, серед них помітне місце посідає Мікловш Радвані. Він вніс найбільш вагомий внесок у становлення і розвиток централізованої архівної системи на Підкарпатській Русі. На його долю випало управління Земським архівом Підкарпатської Русі у період формування молодої чехословацької держави, що утворилася на уламках Австро-Угорської монархії.

Крайова адміністрація доручила Мікловшу Радвані перевірити всі місцеві архіви. Результатом цієї перевірки стали ґрунтовні звіти М. Радвані, на основі яких архівіст видав в Ужгороді 1922 р. книгу “Архіви Підкарпатської Русі”. У книзі схарактеризовано найзначніші архівосховища Закарпаття: комітатські архіви, архіви привілейованих міст Берегова, Мукачева, Ужгорода, архів Мукачівської єпархії та ін. Комітатські архіви були розрізненими і розкиданими по всьому краю, документи зберігалися в хаотичному стані у переповнених приміщеннях, потребували впорядкування й обліку. М. Радвані вважав за необхідне об’єднати комітатські архіви і створити єдиний архів Підкарпатської Русі. Тому він взяв участь у підготовці проекту щодо утворення єдиного Крайового архіву. У спорудженому в 1936 р. будинку Крайового управління (теперішня облдержадміністрація) для архіву спеціально відвели обладнані приміщення з металевими стелажами.

Отже, під час перебування Закарпаття в складі Чехословаччини розпочалася централізація архівної галузі, що знайшла конкретний вияв у концентрації документів і створенні Крайового архіву.

Значних втрат Крайовий архів Закарпаття зазнав під час окупації краю в роки Другої світової війни. Крайовий архів був розформований, а його документи були частково вивезені в період гортиської Угорщини, а частково знищені, або опинилися в різних установах і організаціях.

Радянська архівна система свій відлік у Закарпатті веде з осені 1944 року. А в 1945 році була зроблена цілком обґрунтована спроба створити Центральний Державний історичний архів Закарпатської України.

Вперше проект Декрету про утворення архіву Закарпатської України підготував і вніс на розгляд Президії Народної Ради Закарпатської України (НРЗУ) вже 23 січня 1945 року уповноважений НРЗУ у комунальних справах Петро Петрович Сова. Однак складні повоєнні проблеми відсунули розгляд та прийняття відповідного рішення на дещо пізніший час.

У 1945 році в Закарпатті за радянською системою розпочали створювати мережу районних і міських архівів (архівні відділи НКВС) та Центральний Державний історичний архів Закарпатської України. Рішення про утворення Центрального державного історичного архіву Закарпатської України було схвалено секретаріатом Центрального комітету Комуністичної партії Закарпатської України 25 серпня 1945 року і постановою Народної Ради Закарпатської України від 6 листопада 1945 року „Про утворення Центрального державного історичного архіву Закарпатської України та упорядкування архівного господарства”.

Створення Центрального Державного історичного архіву Закарпатської України та окружних архівів надало новий поштовх для розвитку архівної системи області. З перших днів існування архіву його працівники розпочали невтомну пошукову роботу. Тоді ж починає створюватися локальна мережа архівних установ з перемінним складом документів.

До перших керівників радянської архівної системи області належав історик-архівіст Неклеса Григорій Прокопович. У 1945 році його призначили директором утвореного Центрального Державного історичного архіву Закарпатської України. Висококваліфікований спеціаліст, знаючий ціну документам, що пережили вогнище Другої світової війни, Григорій Неклеса прагнув зберегти історико-культурну спадщину самобутнього населення Карпат.

У зв`язку із утворенням у 1946 році Закарпатської області у складі УРСР Центральний державний архів Закарпатської України був реорганізований в Закарпатський обласний державний архів з філіалом у м. Мукачеве.

З перших днів організації архівної справи, у краї, на новій основі, з великим ентузіазмом, відбувався повсюдний пошук та збір архівних документів. У міру своїх можливостей цьому процесу сприяли місцеві органи влади. 15 березня 1946 року була прийнята спеціальна постанова облвиконкомом за № 154, щодо передачі обласному Державному архіву усіх архівних документів угорського та чеського періодів. У надісланих в установи і організації листах ставилося завдання сконцентрувати документальну спадщину в обласній архівній установі. Зібрані в установах і організаціях, окружних центрах та містах, документи передавалися в м. Ужгород. До прикладу, 7 серпня 1946 року, документи до облархіву передали із сільради с. Середнє Ужгородського округу. А з вересня того ж року, архівісти області розпочали приймати на зберігання документи виборчої кампанії, що вперше була проведена у краї в умовах радянської влади.

Наказом Міністерства внутрішніх справ УРСР від 15 травня 1953 р. № 0053 будівля колишньої тюрми м. Берегова була передана в користування архівному відділу УВС в Закарпатській області для розміщення обласного архіву. Деякі документи з Ужгорода перевезли в Берегово, отже приміщення архіву знаходилися в Ужгороді, Мукачеві та Берегові.

Активну участь у розбудові архівної мережі області у цей період брали Григорій Прокопович Неклеса, Василь Сергійович Бойко, Василь Петрович Місюра, та багато інших фахівців архівної справи.

До 1960 року обласний архів підпорядковувався Управлінню внутрішніх справ в Закарпатській області. Внаслідок підвищення ролі архівів у державному та науковому житті пройшла чергова зміна підпорядкованості – від Міністерства внутрішніх справ до Ради Міністрів УРСР. У зв`язку з цим виконком Закарпатської обласної ради депутатів трудящих видав рішення 16 липня 1960 року № 401 „Про перетворення архівного відділу Управління внутрішніх справ в архівний відділ виконкому обласної Ради депутатів трудящих”. Таким чином у 1960 ? 1988 роках архівний відділ входив до складу Закарпатського облвиконкому.

В 1988 році відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 26 липня 1988 року № 202 „Про вдосконалення управління архівною справою в республіці”, було ліквідовано архівні відділи облвиконкому, а їх функції покладалися на державні архіви областей. Подібне рішення Закарпатська обласна ради народних депутатів схвалила 24 листопада 1988 року.

З 1989 року функції Державного архіву Закарпатської області значно збільшились. Рішенням облвиконкому від 21 серпня 1990 року № 156 затверджено нове Положення про Державний архів області. Яким визначалося, що облдержархів виконує функції органу галузевого і міжгалузевого управління архівною справою. До основних завдань були віднесені такі нові для нього напрями роботи як: організаційно-методичне керівництво діяльністю державних і відомчих архівів та організацією документообігу у діловодстві установ, організацій, підприємств. Дирекцію архіву переведено з м. Берегово в м. Ужгород й облдержархів підпорядковано Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України.

Відновлення державної незалежності України поклало початок новому етапові у розвитку архівної справи, відродженню її національних традицій, демократизації архівної системи. Падіння тоталітарного режиму, вихід України з Союзу РСР заклали передумови для формування самостійного Національного архівного фонду України.

27 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України ухвалила рішення щодо передачі архівів компартії на державне зберігання. Того ж року держархіву було передано будинок і документи партійного архіву Закарпатського обкому Компартії України. А згідно з постановою Президії Верховної Ради України від 9 вересня 1991 р., на державне зберігання передавалися деякі категорії документів колишнього КДБ УРСР. Зокрема, архівно-слідчі справи репресованих і фільтраційні справи громадян – жертв нацистських переслідувань, вивезених на примусові роботи до Німеччини (в держархів на зберіганні передано: 6441 справу репресованих та 7467 фільтраційних справ громадян). Процес інтеграції вітчизняних документальних надбань в Національний архівний фонд України отримав законодавче закріплення 24 грудня 1993 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону „Про Національний архівний фонд та архівні установи”.

У 1999 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2000 р. № 821 „Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій”, було видано розпорядження голови Закарпатської облдерж-адміністрації 25.05.2000 р. № 80, про затвердження структури обласної державної адміністрації, згідно з яким Державний архів Закарпатської області став окремим підрозділом місцевої держадміністрації та підзвітний і підконтрольний Державному комітету архівів України.

Сьогодні Державний архів Закарпатської області – це скарбниця унікальних документів з історії краю, Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Польщі, Австрії, Німеччини, Сербії, Росії та інших європейських країн. Зібрані в архіві документи висвітлюють історію Закарпаття часів його входження до складу Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини (XIV ст. – 1919 р.), Чехословаччини (1919 – 1938), окупацію краю Угорщиною (1939 – 1944), партизанський рух.

В двох будівлях держархіву в м. Ужгород та м. Берегово на стелажах протяжністю 25 тис. 252 погонних метрів зберігається 5 тис. 65 фондів, які містять 1 млн. 375 тис. 742 одиниці зберігання документів Національного фонду України періоду кінця ХІV – початку ХХІ століть.

Мережу архівних установ Закарпаття складають 13 архівних відділів райдержадміністрацій, 3 архівних відділи міських рад і 35 трудових архівів Використання інформації, що містять документи Національного архівного фонду, є одним із основних напрямів діяльності держархіву, яке здійснюється через ініціативне інформування, виконання запитів фізичних та юридичних осіб, організацію роботи дослідників у читальних залах архіву, організацію виставок документів, оприлюднення ретроспективної інформації через засоби масової інформації, підготовку документальних та інформаційних видань.

Упродовж 70-літньої діяльності архівісти підготували численні публікації у пресі, наукових виданнях та видали десятки збірників документів. Серед фундаментальних науково-документальних видань, які в останні роки були підготовлені у співпраці з обласним архівом, найбільш помітними стали книги обласних редколегій „Реабілітовані історією” та Пошуково-видавничого агентства „Книги Пам’яті України”.

Все ширше використовується дослідниками документальна база архіву. В архіві працюють два читальні зали. Щороку їх відвідують понад 350 дослідників, які представляють наукові заклади Закарпатської області, України, близького й далекого зарубіжжя. До їхніх послуг науково-довідковий апарат, що містить описи, систематичний каталог, можливість виготовлення цифрових копій документів, мережа Інтернет. Задоволення інтересів населення, пов`язаних із доступом до ретроспективної документної інформації, посідає провідне місце в роботі держархіву.

Шановні колеги!

24 грудня ми відзначаємо своє професійне свято – День працівників архівних установ України. Тож, висловлюємо Вам слова глибокої вдячності за працю і турботу про надійне збереження архівної спадщини. Вашими зусиллями документальна скарбниця нашого краю примножується, зміцнюючи нерозривний зв'язок попередніх і прийдешніх поколінь. Переконані, що ваш професіоналізм і висока відповідальність, відданість обраній справі і надалі будуть запорукою створення достеменної біографії Закарпаття для знання власної історії.

Бажаємо Вам щоб ваша важлива праця завжди була плідною та натхненною, дарувала вам радість та задоволення, а також міцного здоров’я, родинного добробуту, душевної рівноваги та впевненості в майбутньому.

Михайло Марканич,
заступник директора держархіву,
член Національної спілки журналістів України
Назад